Розвиток організму, психіки, особистості - процес цілісний, непереривний, поступальний за своїм характером. Його ефективність значною мipoю залежіть від уміння батьків й педагогів враховувати закономірності його nepeбігy на вcix етапах жіття людської істоти, починаючи з внутрішньоутробного, впродовж якого закладається фундамент можливостей, формуються основні функції, зароджуються елементарні форми життєвих вражень.
Відомо, що мамині емоції дитина переживає разом із мамою з моменту прикріплення в матці. Потрібно пам'ятати, що крихітка не може свідомо управляти переживаннями. Емоції мами вона приймає повністю, без права вибору. Тому вагітній потрібно бути уважніше до своїх емоцій. Зрозуміло що життя таке, що повністю уникнути хвилюючих та неприємних ситуацій не вдасться, та й не потрібно – адже дитина готується до життя в цьому світі. Психіка малюка знайомиться з емоційним різноманіттям життя, зміцнюється. У силах мами філософськи віднестися до стресу, не дозволити йому перерости в небезпечний для крихітки дістресс.

Достатнє фізичне й емоційне задоволення з боку матері формує той шар первинної довіри до світу, який офарблює все подальше життя. Навпаки, через збитковість матері або ворожості оточення у дитини виникає відчуття недовіри до світу й особової нестійкості.
Від складної ситуації можна відвернутися, упірнувши до малюка, приголубивши його: «Все гаразд, рідний. Хай говорять що хочуть, для мене важливо щоб з тобою все було добре!»
Дитина, виношена з любов`ю легко сприйматиме виховання і може володіти всіма якостями, закладеними в ній природою. Адже саме у перинатальний період в спілкуванні з матір'ю у дитини формується базова довіра до світу, що не може бути заповнена в подальшому житті.
Можливо, діти, народжені усвідомлено і в любові, зроблять професію психолога незатребуваною. Мені б цього дуже хотілося.

Анна Пастернак